Як український бізнесмен Дмитро Коваленко постачає російське вугілля під виглядом міжнародних контрактів

Постачання вугілля – болюча тема для України. З 2014 року країна-окупант майже повністю відрізала українські можливості видобутку та поставок цієї сировини з Донбасу.

Про це пише портал Антикор.

Згодом з’явилась скандальна схема «Роттердам+», за якою вугілля повинно було йти нібито з ПАР, а насправді доставлялось з тимчасово окупованих територій. Гучні прізвища, звіти правоохоронців про те, що нарешті «схематоз» прикритий, в кінці кінців, зізнання державного зрадника Віктора Медведчука про те, як відбувались поставки з ОРДЛО та Росії.

Аж ось на енергетичному ринку з’являється такий собі Дмитро Коваленко, який представляється вугільним бізнесменом і мало не рятує Європу завдяки диверсифікованим поставкам. Журналісти з’ясували, хто такий Коваленко і як насправді ПАРівське, колумбійське чи будь-яке інше заявлене ним вугілля виявляється російським.

Листопад 2019 року. Служба безпеки України рапортує про викриття масштабної схеми фінансування терористичних організацій «Л/ДНР» через видобуток вугілля та подальше його постачання до України та країн Європи. Великий резонанс, деякі організатори затримані.  Ішлося по постачання з тимчасово окупованих територій, зокрема, для енергетичної компанії «Центренерго», за контроль над якою в той час боролися одразу декілька великих шишок на енергетичному ринку.

Читайте по темі: Боррель: ЄС потрібно підсилити боротьбу з обходом санкцій з боку РФ

Як і будь-який скандал в економічній сфері, цей призвів до переділу сфер впливу. Компанії, наближені до олігарха Ігоря Коломойського, які підозрювали у торгівлі ордловським вугіллям в Україні, змінила тоді нікому невідома швейцарська фірма Adelon AG.

ЗМІ вже тоді заявляли, що фірма насправді не швейцарська, а належить вихідцям із Донецька, які перебрались до Дніпра. Саме тоді прозвучало ім’я Дмитра Коваленка, який є реальним керівником Adelon AG.

У грудні 2019 року пресслужба Adelon AG випустила офіційний пресреліз, в якому заявила, що не має відношення до поставок вугілля з окупованого Донбасу і взагалі не веде бізнес в Україні. Ось пряма цитата: « «Adelon AG» занимается исключительно поставками угля из Кузбасского угольного бассейна (РФ) и не работает ни с производителями в Ростовской области, ни с шахтами на оккупированных территориях Украины… Поскольку компания Adelon AG не поставляет в Украину уголь и не ведет здесь бизнес, мы были удивлены, что имя компании появилось в некоторых СМИ, да еще и с недостоверными формулировками». Тобто станом на 2019 рік компанія Adelon AG Дмитра Коваленка повністю заперечувала те, що веде будь-який бізнес в Україні.

Пройшло трохи більше двох років і Росія повномасштабно вторглась на територію України. Український бізнесмен Дмитро Коваленко офіційно став називати себе бенефіціаром швейцарської Adelon AG. Тієї самої, яка займалась поставками російського вугілля навіть після окупації Росією Криму та початку військових дій на Донбасі. От тільки тепер він намагається «втюхати» історію про те, що поставляє вугілля з ПАР, Австралії, США тощо для європейських споживачів. Начебто ніякого вугілля з Росії ніколи не було й немає зараз.

Насправді співпраця Коваленка з країною-агресоркою не припинилась навіть після 24 лютого 2022 року. ЗМІ отримали доступ до документів компаній, пов’язаних із Дмитром Коваленком, в яких чорним по білому написано, що країна-виробник вугілля, яке він постачає – Росія.

Фото взяте з відкритих джерел

Деякі з цих документів пов’язують компанії Дмитра Коваленка з російським ООО «МелТЭК». Остання належить бізнесмену та заступнику голови Законодавчих зборів Челябінської області РФ Костянтину Струкову.

Фото взяте з відкритих джерел

Цікаво, що російські ЗМІ запримітили «зраду» Струкова, який посідає 84 сходинку списку російського Forbes зі статками у розмірі 1,6 млрд доларів. Вони підозрюють його у торгівлі вугіллям з «недружніми країнами», зокрема з Україною. «В публичном пространстве появилась информация, что «Мелтэк» является поставщиком угля компании Azurit DWC-LLC, зарегистрированной на румына Chemal Giumali. Однако настоящими собственниками могут быть украинские бизнесмены. От них струковский уголь едет по всему миру… Доля «Мелтэка» в её дочерних структурах находится под обременением государственного Газпромбанка. Получается, что он спонсирует поставку угля в страны, которые власти РФ называют недружественными», - пише ворожа преса.

«Настоящий собственник» Azurit DWC-LLC – український бізнесмен Дмитро Коваленко. Фірма  зареєстрована в Дубаї і використовується в якості «прокладки», через яку проводяться фінансові операції для мінімізації податкового навантаження, а також «замилювання очей».

Водночас в ОАЕ Дмитро Коваленко має ще одну фірму - Plaimp SFP limited. По суті це щось на кшталт кредитного союзу, який виступає в якості скупника боргів. Як видно з додаткового договору від 7 липня 2022 року, одним із таких боржників є компанія російського мільярдера Костянтина Струкова «МелТЭК».

Фото взяте з відкритих джерел

Директоркою дубайської фірми Plaimp SFP limited вказана Анастасія Тіманова. Ця жінка дуже тісно пов’язана із Дмитром Коваленком. Зокрема, вона була бенефіціаркою ГЗФ «Шахтарська» з 2016 по грудень 2020 року. З липня 2011 року «Шахтарська» була прописана в Дніпрі, з грудня по листопад 2011-го – в Шахтарську (Донецька область), із 2015 по квітень 2024-го в Маріуполі, а зараз – у Києві.

Згідно з даними українських реєстрів, станом на квітень 2024 року одним із бенефіціарів підприємства був Євген Клименко, а раніше у списку засновників можна побачити й Дмитра Коваленка.

Український реєстр містить примітку, що з 1 червня 2023 року ГЗФ «Шахтарська» внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб Російської Федерації. В той же час за даними російського реєстру це підприємство платить податки в кишеню Кремля з листопада 2022 року.  У списку засновників у реєстрі країни-окупантки бачимо те саме ім’я, що і в українському  – Євген Клименко. Разом із ним серед колишніх керівників зазначені Володимир Яковенко та Павло Воробйов. Ці ж особи раніше керували ГЗФ «Шахтарська» в Україні разом із вугільним бізнесменом Дмитром Коваленком та директоркою його дубайської компанії Анастасією Тімановою. Отже, одні й ті ж особи керують підприємством і в Україні, і в Росії.

Коваленко, Клименко, Воробйов і Тіманова пов’язані між собою ще декількома фірмами: ТОВ ГОФ «Антрацит», ТОВ «Христофорвугілля», ТОВ «Агрофірма Ясенівська». Остання, хоч і містить в назві сполучення «агро», але займається аж ніяк не сільським господарством. Вона торгує вугіллям, а один із її засновників – Юрій Семенович Фесенко перебував у списку підсанкційних осіб Ради національної безпеки та оборони України з 2017 по 2021 рік.

Серед бізнес-партнерів вугільного трейдера Дмитра Коваленка є ще одна цікава особа – Юрій Балабан. Разом з ним вони очолювали низку українських вугільних компаній. Але куди більш яскраво їхній тандем проявився у закордонних реєстрах. Коваленко та Балабан засвітились у масштабному зливі юридичних документів Mossaсk Fonseca, відомому як «Панамагейт».

Обидва «ділки» були в числі акціонерів фірми Bremer international limited із реєстрацією в офшорі на Британських Віргінських островах. Разом із Коваленком та Балабаном акціонером цієї компанії була фірма з ОАЕ, чий бізнес-партнер перебував під міжнародними санкціями. Фірма з БВО, до слова, досі діюча і продовжує вести діяльність.

Російські ЗМІ ще у 2019 році писали про те, що Bremer international limited через свого акціонера є фактично клоном швейцарської Adelon AG, якою керує Коваленко і яка спочатку торгувала вугіллям з ОРДЛО, а зараз, згідно із документами, продовжує возити товар із РФ попри повномасштабну війну.

Джерела в політичних колах повідомляють, що Дмитро Коваленко та Юрій Балабан не просто якісь «ноунейми» на енергетичному ринку. Ще з початку 2000-х вони працювали в охороні сумнозвісної корпорації «Єдині енергетичні системи України», яку контролювала колишня прем’єр-міністерка Юлія Тимошенко. Згодом «ділки» перейшли на роботу під «донецькими», які поставили їх займатися поставками вугілля з Донбасу.

Зараз Дмитро Коваленко активно просуває себе в якості міжнародного трейдера та великого донатера для української армії. Про це свідчать численні однотипні публікації у ЗМІ, що мають проплачений характер. Але з фактами не посперечаєшся. Ні швейцарська, ні дубайська, ні навіть польська реєстрація фірм, пов’язаних з Дмитром Коваленком, не може приховати реальний стан речей. Торгівля з ворогом через прокладки, «перерваний транзит», незрозумілі схеми перевантаження вугілля продовжуються повним ходом. Таким чином замаскована російська сировина з’являється в тому числі на європейському ринку. І це має неабияк зацікавити правоохоронні органи країн ЄС.