«Сьомий кілометр» досі під контролем людей Януковича: ринок, що фінансував бойовиків, став місцем нападів на військових

30 жовтня 2025 року біля одеського ринку «Сьомий кілометр» стався інцидент, який знову поставив очевидні питання, на які ніхто не дає відповіді – під час рейду працівників ТЦК натовп оточив військових, перекинув мікроавтобус, кількох бійців побили.

Відео швидко розійшлося мережею, супроводжене вигуками «ганьба» й закликами «виганяйте військкомів». Поліція відкрила справу, але вже за кілька днів інформаційна хвиля зійшла нанівець. Ні організаторів, ні замовників не встановили. Як і в попередні рази – напади на військових на ринку «Сьомий кілометр» стали регулярним явищем.

Офіційні джерела назвали це «емоційною реакцією людей», однак ті, хто роками досліджує історію «Сьомого кілометра», побачили у події знайомий сценарій — організовану провокацію. Надто вже добре злагоджено діяли нападники, надто швидко прибрали відео, що могло засвітити обличчя «координаторів». І надто потужні фінансові інтереси стоять за ринком, який десятиліттями контролювали люди з оточення Януковича.

Іванющенко, Аврамов, Галантерник — тіньова трійця і закриті кримінальні справи

«Сьомий кілометр» — це не просто базар. Це фінансовий монстр із щоденним оборотом у мільйони доларів. Структура власників ринку дуже заплутана, офіційні номінали регулярно змінюються, однак журналістські розслідування впевнено вказують на зовсім інших бенефіціарів — Юрія Іванющенка (Юру Єнакіївського), Івана Аврамова та Володимира Галантерника.

Читайте по темі: Олексій Федоричев: як російський олігарх із кримінальним минулим контролює найбільший зерновий термінал України

Після Революції Гідності Іванющенка звинуватили у розкраданні державних коштів і заволодінні частками у великих підприємствах, включно з ТОВ «Промринок» — тодішнім власником «Сьомого кілометра». У 2014–2016 роках журналісти оприлюднили документи, які свідчили: ринок перерахував 23,5 мільйона гривень на рахунки в «ЛНР» через так звану Луганську вуглезбагачувальну компанію. Фінансові документи підписав тодішній директор ринку Василь Мозгальський — людина, яка й сьогодні залишається у структурі підприємства.

Тоді, після публікації на сайті «Цензор.Нет», власники ринку подали до суду — і Дарницький райсуд Києва визнав інформацію «недостовірною». Та суд не спростував слів одного зі співвласників ринку, Дениса Волошина, який прямо заявив: гроші в «ЛНР» перераховувалися, і робив це саме Іванющенко через своїх людей. Цей факт ніхто офіційно не заперечив. Навпаки — після скандалу компанію «Промринок» почали реорганізовувати «шляхом приєднання» до нової юрособи — ТДВ «Сьомий кілометр», аби «змити» старі фінансові сліди.

Втім, через деякий час «реорганізацію» припинили – в ній відпала потреба, оскільки стало ясно, що ніхто нічого розслідувати не буде. Проте в розслідуваннях СБУ тоді фігурувало ім’я офшору Parroks Corporation Limited, як такого, що належав синові Іванющенка — Арсену. Саме на цей офшор було переоформлено 25 % ринку. Решта належала Борису Мельничуку (ще 25 %) — теж фігуранту публікацій про фінансування бойовиків.

Серед власників фігурує ще одне ім’я – Іван Аврамов, бізнес-партнер Іванющенка. Він у 2016 році отримав підозру від ГПУ у справі щодо незаконного заволодіння частками у «Промринку». Його прізвище з’являється майже в кожному матеріалі про тіньові активи колишніх «регіоналів».

Хоча до відповідальності за фінансування терористів його не притягнули, слідчі джерела описують Аврамова як «тіньового менеджера» мережі активів Януковича — саме він відповідав за збереження і перерозподіл власності після втечі колишнього президента.

Генеральна прокуратура у 2016 році повідомила про підозру Юрію Іванющенку та Івану Аврамову за ч. 5 ст. 191 ККУ — заволодіння частками в статутному капіталі ТОВ «Промринок» і завдання збитків колишнім власникам. Втім, у травні 2019 року прокуратура Одеської області закрила провадження без публічного пояснення мотивів.

У 2021 році, після низки корпоративних маніпуляцій, власником половини «Сьомого кілометра» оголосив себе Володимир Галантерник — одеський девелопер і неформальний партнер мера Труханова.

Сьогодні Галантерник — фігурант кримінальної справи НАБУ та САП: його підозрюють у розкраданні майна громади Одеси на 689 млн грн і відмиванні доходів. Саме Галантерник, за даними журналістів, контролює більшість фінансових потоків ринку — і не приховує, що «має партнерів», імена яких не називає.

У 2021 році ВАКС дозволив спеціальне досудове розслідування щодо Галантерника — його підозрюють у розкраданні майна одеської громади на 689 млн грн, легалізації доходів та участі у злочинній організації разом із мером Геннадієм Трухановим (справа № 52021000000000141). Втім, справа до суду так і не дійшла, що прогнозували реалісти ще в момент оголошення про її відкриття.

Наразі офіційними бенефіціарами «Сьомого кілометра» значаться Крістіна Мікаїліду (Кіпр) та Віллем Шалк Ван Геерден (ПАР) — очевидні номінали, за якими ховаються ті самі старі власники.

Зверніть увагу, що директор не змінився – керує ринком все той же Мозгальський, який підписував документи про перерахування 23,5 мільйона гривень на рахунки в «ЛНР».

Гроші йдуть в Росію

Журналісти неодноразово доводили: фінансові потоки ринку мають виразний «східний» вектор. Після 2014 року частина компаній-орендарів продовжувала сплачувати «податки» бойовикам у Луганську й Донецьку, що зафіксовано у фінансових документах, «злитих» із так і не закінчених розслідувань прокуратури.

Попри це, жодної реальної конфіскації активів не відбулося. У 2019-му прокуратура Одеської області закрила справу проти Іванющенка — без пояснень. Тим часом як писав Sud.ua, один із колишніх співвласників ринку, Борис Мельничук, був знайдений мертвим у вересні 2023 року. Його смерть стала черговим нагадуванням: ринок — не просто торгівельна площа, а нервовий вузол старих кримінальних зв’язків. Мельничук був фігурантом журналістських матеріалів про фінансування бойовиків і перехід часток ринку під контроль Іванющенка.

За кілька місяців до цього в Одесі з’явилися чутки про спроби перерозподілу власності. Джерела у правоохоронних органах неофіційно говорили: після смерті Мельничука частку намагалися переоформити на компанії, пов’язані з російськими капіталами. Це лише зміцнило версію, що «Сьомий кілометр» — один із каналів готівкових потоків, які можуть слугувати сірим фінансуванням російських структур.

Чому держава мовчить?

Виникає очевидне питання: якщо держава змогла зачистити російську агентуру в Лаврі, чому не торкається ринку, який роками фігурує у справах про фінансування тероризму?

Відповідь проста — гроші. «Сьомий кілометр» годує занадто багато людей. Він — один із найбільших джерел тіньової готівки в країні. Після 2014-го ці потоки ніхто не перекрив, лише замаскували. І сьогодні прибутки ринку все ще йдуть туди, де колись формувався політичний і кримінальний кістяк епохи Януковича — у Москву, Ростов, на Кіпр і в Дубай.

Читайте по темі: Начальника відділення поліції Києва, який викрав 400 тисяч доларів, знайшли в лісі в наметі — прокуратура

Експерти з фінансової розвідки припускають, що через мережу офшорів ринок може бути частиною гібридної економічної операції Росії — використання старих українських активів для наповнення «чорних» фондів. Той факт, що в структурі власності лишаються сліди осіб, пов’язаних із російським криміналом і спецслужбами, лише посилює ці підозри.

Побиття військових — симптом, не інцидент

Якщо подивитися на історію «Сьомого кілометра» ширше, стає зрозуміло: напад на військових — це не спалах емоцій, а сигнал від старої системи. Вона досі жива, досі має ресурси й може диктувати правила навіть під час війни. Коли громадський гнів і страх перед мобілізацією накладаються на фінансові інтереси колишніх «регіоналів» та їхніх московських кураторів, наслідком стають організовані провокації. І ринок стає зручною сценою для таких постановок.

А суспільство, яке бачить те, що часто витворяють з мовчазного дозволу вищої влади не зовсім адекватні представники ТЦК, те, як саме відбувається мобілізація і як та кого саме мобілізують до армії, не просто толерує спротив мобілізаційній політиці, а все частіше вітає такі дії. Чим, безумовно, користуються проросійські сили в Україні.

В ситуації з побиттям військових на ринку «Сьомий кілометр», якщо відкинути емоційну частину, то в сухому підсумку ми маємо відвертий напад на військовослужбовців ЗСУ, який вчинили громадяни України. Під яким би «благородним» соусом це не подавалося у ЗМІ.

Результат цих дій дуже розчарує учасників нападу – як завжди, на лаву підсудних сядуть ті, хто бив солдатів та трощив техніку, «повівшись» на підбурювання ляльководів. Але ті, хто це робив їхніми руками, залишаться безкарними. І продовжать і далі розпалювати громадянську війну в і так знесиленій країні.  

Ринок, який треба повернути державі

Після того як факт фінансування власниками рикну проросійських сил став незаперечним, логічним кроком було б націоналізувати «Сьомий кілометр». Його історія — це ілюстрація, як старі клани зберегли свої імперії під прикриттям торгівлі.
Ринок, який свого часу переказував гроші бойовикам, сьогодні годує бізнесменів, підозрюваних у співпраці з російськими структурами. І поки держава відвертається, з цього ж ринку б’ють її військових.

Україна може виграти війну на фронті, але програє її всередині, якщо не закриє такі «чорні дірки» у власній економіці. Бо «Сьомий кілометр» — це не просто базар. Це — останній бастіон «руського міра» Одеси, який досі живе за законами мафії та годує своїх господарів — тих, хто давно втік, але нікуди не зник.